УДК 159.95 (043.3)
Лозова Ольга Миколаївна,
доктор психологічних наук, професор,
завідувач кафедри практичної психології
Київського університету імені Бориса Грінченка
ПСИХОЛОГІЯ ЕТНІЧНОЇ СВІДОМОСТІ: ІСТОРІЯ,
СЬОГОДЕННЯ, ПЕРСПЕКТИВИ
Анотація. Стаття містить [cenzored]із сучасної проблематики в галузі етнічної свідомості. Запропоновано новий підхід до вивчення знакових феноменів етнічної свідомості, який будується на засадах психосемантики та психосеміотики. Представлено результати психосеміотичної реконструкції основних універсалій історичної та сучасної свідомості східних слов’ян.
Ключові слова: етнічна свідомість, психосемантика, психосеміотика, етнокультура, етнічний знак.
У визначеннях етнічної свідомості сьогодні домінує смисловий еклектизм, спричинений, як нам здається, відносною молодістю й полідисциплінарністю даної проблематики для психології. З цієї ж причини у трактуваннях проблем етнічної свідомості з часом виникає безліч нових питань, що стосуються виявлення її природи. У найбільшій мірі це стосується питань ґенези, структури, типології й індивідних проявів свідомості етносу. В останні десятиліття до цього переліку приєднуються питання знакової природи етнічної свідомості.
Така динаміка наукового інтересу до етнічного свідчить, з одного боку, про все зростаючу його соціальну актуальність, з іншого боку – створює важливу методологічну колізію, яка полягає у фрагментації феномена етнічної свідомості й позиціюванні його як предмета низки суміжних дисциплін: загальної, когнітивної й етнічної психології, семіотики й культорології, етнопсихолінгвістики й психосемантики.
Від часів О. О. Потебні та Г. Г. Шпета культорологічний підхід вітчизняної психології до проблеми етнонаціональної свідомості передбачає психологічний [cenzored]із тих її одиниць, які виконують щодо неї виражальну місію: міфи, легенди, історичні тексти, зразки матеріальної культури, усна народна творчість, у тому числі й сучасна (В. Я. Пропп 44], Г. Д. Гачев [9-11], В. М. Топоров [55], Б. О. Рибаков [45-46], М. Ю. Савельєва [47]), знання, ідеї, сукупність думок, переконань, вірувань, буденні форми свідомості (О. В. Улибіна [56]), настанови народної педагогіки та ін.
Особистісний підхід до проблематики свідомості зосереджує увагу дослідників на питаннях активності, інтенціональності, рефлексивності свідомості (роботи В. В. Століна [52], О. Г. Асмолова [2]).
Психологія розвитку констатує філогенетичні й онтогенетичні питання становлення свідомості (О. М. Леонтьєв [27], В. С. Мухіна [37]).
Психо[cenzored]ітичний підхід пропонує вивчення таких явищ етнічного несвідомого, як етнічні константи й етнічні захисти (у роботах С. В. Лур'є [31]) .
Когнітивний підхід до осмислення структури етнонаціональної свідомості й самосвідомості вбачає наявність у них таких феноменів: етносоціальних уявлень про культуру, мову, територію, державність свого народу, етнічну ідентичність, усвідомлення інтересів свого народу (К. В. Коростеліна [20], етнічного образу, установок, переконань, стереотипів, упереджень, забобонів (Л. М. Дробіжева [14], Г. В. Старовойтова [50]); цінностей і ціннісних орієнтацій, психічних універсалій (Г. У. Солдатова [49]).
Психосемантичний підхід, магістральний для нашого дослідження, [cenzored]ізує етнічну свідомість як соціокультурну за походженням семантичну систему значень індивіда, опредметнену контекстом життєдіяльності етносу. Дана парадигма представлена в роботах О. Ю. Артем'євої [1], О. Г. Шмельова [60], В. Ф. Петренка [38], Д. О. Леонтьєва [28].
Згідно з методологічними засадами історичної психології І. Г. Білявського, індивідуальна свідомість виявляється як відповідь на зміну умов соціо-етнічної колективної життєдіяльності. Ми солідарні, зокрема, з його психолого-історичним розумінням особистості, сутність якого полягає в тому, що особистість – це «ряд послідовних прогресивних станів суб’єкта психічної діяльності, перетворювальний фактор психогенезу», за якого окремі компоненти і вся система психічної регуляції «залежить від еволюції суб’єкт-об’єктних відносин [5, с. 44-45]». Крім того, у нашому дослідженні застосовується досвід психо-історичної реконструкції психічних феноменів за І. Г. Білявським [4].
До важливих наукових результатів належить висновок про те, що когнітивні компоненти етнічної свідомості відіграють вирішальну роль у процесі формування Я-образу й соціальної самоідентифікації суб'єкта (О. В. Шевченко [58]).
Експериментально констатований факт того, що ціннісно-смислові чинники самоактуалізації особистості перебувають у взаємозв'язку з рисами етнічного психотипу; для українського психотипу це: індивідуалізм, інтровертованість, емоційно-естетична домінанта, екзекутивність, толерантність (М. Б. Боднар [7]).
Логічним продовженням цих висновків уявляється положення дисертаційного дослідження І. М. Кутняк про необхідність включення до загальних ментальних характеристик народу крім «колективних уявлень», «умонастроїв», «бачення світу» і «способу мислення» ще й поняття «етнічного характеру» [21]. Для української ментальності це має характер причини, з якої сформувався особливий, недискурсивний тип мислення як прояв специфічної, орієнтованої на самозаглиблення та само[cenzored]із етнічної свідомості.
В. М. Горлова, [cenzored]ізуючи українську ідентичність шляхом компаративного [cenzored]ізу романтичного, модерного й постмодерного націоналістичних дискурсів, доходить висновку про різноманіття такої ідентифікації [12]. У різні часи українство осмислювало себе в термінах типів: від «землеробської», «гоголівської», «сковородинської», «шевченківської» особистості романтичного періоду, через самовідчуття окремості, меланхолійності, сегментованості українства в модерному і пошуків європейськості у постмодерному дискурсі. Кожному з етапів властива власна міфологія.
Міфологічний компонент ментальності особистості в культурно-історичному аспекті відстежується в дисертаційному дослідженні О. В. Яремчук. Тут констатовано, що в умовах культурної глобалізації спостерігаються тенденції до міфологізації таких компонентів етнічної свідомості, як мова, конфесійна належність, належність до соціокультурних шарів, ідея родинної спільності всіх поколінь певного етносу, ідентифікація з видатними фігурами національної історії й культури, сакралізація етнічної території й інші [64]. Розглядається феномен індивідуальної авторської міфотворчості як чинник формування етнічної ментальності.
Окремим аспектом пошуків у зазначеному напрямку є психолого-культурологічні дослідження. Так, у роботі Н. А. Маєвської на підставі теоретичного й експериментального [cenzored]ізу виявлені такі ознаки культури сучасних українців: автономність, майстерність, самомотивування до діяльності, терпимість до чужих ідей, контроль над іншими, риси маскулінної культури, відкритість до нового досвіду, гедонізм [32].
Архетипна символіка, що міститься в міфах, казках, будучи відтвореною в психомалюнках, має діагностичну цінність для репрезентації індивідуальних інтимних почуттів суб'єкта до рідних йому людей – такого висновку доходить психолог І. В. Євтушенко [15].
Вивчення психосемантичних особливостей сприймання народної орнаментальної символіки дозволило О. Г. Польшиній стверджувати, що на особливості цього процесу впливають характерологічні, вікові й статеві особливості досліджуваних [40]. Семантизація орнаментальної символіки не залежить від рівня поінформованості суб'єкта про етнографічний смисл орнаменту, а тому носить архетипний характер.
У цілій низці дисертаційних досліджень порушуються такі аспекти проблеми: психологічні фактори генезису національної самосвідомості (А. М. Березін [6]); феноменологія архетипу в колективному несвідомому (С. О. Маленко [33]); вплив етнічних стереотипів на процес міжособистісного оцінювання (О. В. Квас [18]); колективне несвідоме як глибинна детермінанта етнічного менталітету (Ю. Я. Мединська [34]); психолого-педагогічні умови гармонізації етнічної самосвідомості старшокласників (Ю. А. Михальчук [35]); етнічний та кроскультурний аспекти полімодального Я (М.В. Балєва [3]).
Посідають свою наукову нішу і дослідження, що мають практичне застосування. Так, дослідник В. І. Кайгер вбачає в етнічній свідомості концентрований вираз концептуального підходу до світу з позиції історичного досвіду та соціокультурних умов життя народу. У змістовому плані етносвідомість «містить в собі широкий спектр конкретно-чуттєвих та понятійних образів, котрі охоплюють значущі для представників даного етносу явища [17, с. 77]». Застосувавши синергетичний підхід до етносвідомості як певної форми когнітивних процесів, автор виявив у пацієнтів три групи факторів етнічної свідомості – соціально значущі, культурні та клімато-географічні, – впливаючи на які, психотерапевт може ліквідувати етнічно зумовлені депресивні порушення. В. І. Кайгер в основу розробленої ним терапії етнічно зумовлених депресивних порушень покладає словесну корекцію опорних сигналів, що здійснюється міксованими за допомогою комп’ютера голосами людей, близьких до пацієнта: родичів, знайомих, авторитетних представників його етнічної групи або його власним голосом [там же, c.80].
У даному напрямку досліджень нашу увагу привернула проблематика відтворення характерної для давніх східних слов’ян системи уявлень про світ і своє місце в ньому. У наукових пошуках ми виходили з таких теоретичних припущень:
1)сталі способи життєдіяльності етносу детермінують структурування, осмислення та категоризацію предметів та явищ світу, формують етнічний образ світу як продукт етнічної свідомості. Відтак схожість чи відмінність психосемантичного змісту етнічного образу світу представників двох етносів зумовлюється мірою близькості їхнього історико-культурного досвіду;
3)протягом етногенезу зміст етнічної свідомості має зазнавати динамічних змін: він підлягає історично зумовленим трансформаціям, частково втрачається, частково залишається незмінним, тобто є сумою етнічних констант. Емпірична фіксація цієї динаміки мусить свідчити про міру семантичної збереженості етносу.
В одному з наших досліджень [] було поставлено і вирішено серію дослідницьких завдань:
1. Реконструкція первинних структур свідомості давніх східних слов'ян: вивчення оцінності, емоційності, реактивності, просторового й часового структурування світу давніми слов'янами. Застосовувались такі методи дослідження: техніка дистанційного вивчення культури (Р. Бенедикт), компаративний [cenzored]із історико-культурних та літературних джерел, метод психо-історичної реконструкції (І. Г. Білявський), експертна оцінка, семіотичний [cenzored]із категорії граничних підстав (О. С. Кирилюк), контент-[cenzored]із текстів. Матеріалом для вивчення стали 77 історичних текстів: дохристиянський міф, соціально-побутова й фантастично-героїчна казка (російська й українська), історико-героїчний епос (російська билина й українська дума), тексти давньої української літератури
2. З’ясування основних особливостей існування універсальних понять в етнічній свідомості сучасних східних слов’ян, що констатувалося у вербальному асоціативному та психосемантичному експерименті; Застосовувалися: вільний вербальний асоціативний експеримент (О. І. Степанова); методика «Етнічний семантичний диференціал» (авторська розробка); семіотичний [cenzored]із категорій граничних підстав (О. С. Кирилюк); методична процедура побудови семантичного простору етнічно релевантних понять. У дослідження взяли участь 194 особи, було про[cenzored]ізовано 19 універсальних (етнорелевантних) понять, отримано і впорядковано методом семантичних гнізд 24 тисячі асоціатів (авторська техніка).
3. Порівняльний [cenzored]із даних першого й другого етапів дослідження засобами семіотичної символізації.
З самого початку однією з методичних проблем дослідження постала необхідність пошуку семантичних одиниць, які, гіпотетично, зберегли ознаки етнічних констант. Ми виходили з того, що «(…) культура може розглядатися як ієрархія попарно співвіднесених семіотичних систем, кореляція між якими у значній мірі реалізується через співвіднесення із системою природної мови. Зв'язок цей особливо наочно виступає при реконструкції праслов'янських старожитностей у силу більшого синкретизму архаїчних культур [54, с. 26]». Н. Бонвілліан зауважував, що важливі для етносу у фізичному й соціальному плані сутності та явища, одержавши назви, стають більш помітними в культурному плані [65, c.49] і, додамо, отримують більшу стійкість в етногенезі. Тому пошук концептуальних засобів вираження етнічних констант привів нас до типології найбільш загальних понять, яка належить авторству Р. Халліга й В. фон Вартбурга [за 48, с. 230]. З урахуванням семантики даного списку категорій нами був складений набір з 23 лексем-іменників, які, гіпотетично, відбивають феноменологію етнічних констант.
Другою методологічною проблемою став пошук інструменту узагальнення, здатного максимально символізувати інформацію, отриману у двох перших серіях експерименту. Необхідно було створити умови адекватного порівняння й [cenzored]ізу семантик таких нерівнозначних джерел інформації як фольклор, література, вербальні реакції досліджуваних та результати семантичного диференціювання понять. Таким інструментом узагальнення було обрано схему семіотичного [cenzored]ізу текстів, розроблену О. С. Кирилюком. У праці О. С. Кирилюка «Категорії граничних підстав і проблеми реконструкції первинних структур свідомості [19]» [cenzored]ізуються первинні схеми світосприймання, пов'язані з граничними підставами людського існування – з категоріями життя й смерті. Осмислення такого первинного досвіду життя, на думку автора, і лежить в основі породження найдавніших текстів. Визначення коду КГП відбувалося методом експертного оцінювання: усереднювалися оцінні судження одинадцяти експертів – магістрантів та викладачів української філології Національного університету «Києво-Могилянська Академія».
У результаті проведеного дослідження було емпірично констатовано такі положення.
1. Відсутність у сучасній свідомості східних слов’ян різкого протиставлення серединного й периферійного просторових світів; константність біологічного, генетичного, еротичного та аліментарного у семантиці просторового центру свідомості; зміщення семіотичних маркерів старовинного міфу про безсмертя з ритуального серединного простору в ідеалізований периферійний простір сучасної свідомості.
2. Час, простір і прогнозований результат дій, за даними історичних текстів, скеровані проти діяльності історичного героя. Останнього відрізняє низький рівень мотивації досягнень, успіху, небажання влади, як і відсутність с[cenzored]у перед нею, низька афіліативність та мотивація до підтримки. Каузальна схема подій у давньослов’янській ментальності обмежена подіями сильної часової незворотності, а саме – народженням і смертю як елементами мономіфу. Поведінковою нормою є релігійна моральність, а каузальними уявленнями щодо доленосних подій виступають: доля або чужа воля, обман або зрада, зовнішня словесна ритуалістика, низький соціальний стан, людські пороки та можливість майбутньої винагороди.
3. Сучасний слов’янин відчуває власну самобутність, неподібність до інших, закритість та зверхність, життєві сили свого існування мислить у контексті задоволення від соціально-перетворювальної діяльності. Характерним для ціннісного поля сучасної етнічної свідомості є абсолютизація неповною мірою доступних цінностей (свобода) поряд із десакралізацією цінностей доступних (любов).
4. Як у давнину, так і в сьогоденні у свідомості слов’янина за допомогою речей світ символічно маркується як «свій» або «чужий».
5. Психосемантичний [cenzored]із етнічно релевантних понять виявив абсолютну перевагу позитивних самохарактеристик респондентів, різний ступінь збереженості етнічних компонентів окремих понять (етнічними в цьому сенсі виявились поняття Україна, ми, мова, пісня, народ, хліб, дім, земля, чоловік, жінка, поняття ж нація, життя, любов, друг, я, душа, релігія, очевидно, репрезентують відмінну від етнічної сферу свідомості), а також семантичну віддаленість між поняттями ми, нація, свобода та держава.
6. Центральну зону етнічної семантики східних слов’ян утворила категорія граничних підстав життя в її ідеальному (рефлексивному) шарі усвідомлення та еротичному свідомісному коді.
Етноконстантними у свідомості слов’янства є категорії граничних підстав народження та безсмертя, осмислені у біологічному шарі свідомості за аліментарним свідомісним кодом на рослинно-землеробському рівні його модифікації.
До трансформованих у часі належить категорія граничних підстав життя, мислима у соціально-діяльнісному шарі свідомості, еротичному свідомісному коді на ремісничо-формозмінному рівні модифікації.
Неоміфологемами виявилися життя та безсмертя в ідеальному шарі КГП (наративний підвид), аліментарно-еротичному свідомісному коді на ремісничо-формозмінному (речовому) рівні модифікації.
Отриманий матеріал дозволив переконатися в тому, що в етнічної свідомості є свій зміст, а відтак – власний образ світу. Виходячи з того, що етнічна свідомість має свій зміст, підтвердженням чого є його трансльованість в поколіннях, ми довели, що частково зміст свідомості залишається незмінним протягом етногенезу, тобто, є сумою етнічних констант, інша частина його втрачається або трансформується.
Висновки.
У цілому, огляд широкої палітри підходів до етнічної свідомості дозволив констатувати термінологічну строкатість при досить високому рівні солідарності в розумінні цього феномену. Найбільш загальне визначення етнічної свідомості можна сформулювати у такий спосіб: «Етнічна свідомість – це детермінована етнічним контекстом гештальту опредметнена у фіксованій системі значень, смислів та способів дій форма свідомості, яка продукує етнічний образ світу».
У вітчизняній науці етнічна свідомість продовжує залишатися об’єктом масштабних емпіричних та науково-теоретичних досліджень на межі етнопсихології, психології особистості, соціальної психології, культурології, філософії.
Дослідники найчастіше використовують два підходи. Перший з них характеризується ретроспективною експертною оцінкою, що дозволяє на основі історичного минулого відтворити й пояснити актуальний стан менталітету певного етносу. Другий підхід заснований на емпіричному описі існуючих рис етнічного, крізь які виявляються більш глибинні – свідомісні – процеси.
Перспективними для подальших досліджень етнічної свідомості вбачаємо такі предметні галузі:
o специфіка становлення змісту етнічної свідомості в онтогенезі;
o реконструкція неоміфологічних компонентів етнічної свідомості сучасників;
o порівняльна структура суб’єктивного досвіду етносів;
o дискурсивні фактори ґенези етнічної свідомості етнофора;
o механізми етнокультурної свідомості в їх психосемантичній репрезентації;
o гендерна специфіка етнорелевантного тексту;
o семіосоціопсихологічна типологія суб’єктів етнічного дискурсу;
o вербальна й невербальна семантика оцінювання елементів етнічного образу світу
o герменевтичний текст етносу: специфіка інтерпретації життєвих відносин особистості
o природа семантичної патології знаковості в етнорелевантному тексті.
Актуальною також залишається необхідність поглиблювати практичну придатність отримуваних в етнічних дослідженнях результатів, зокрема, вивчення ефектів їх застосування у психотерапії, соціальному управлінні, педагогіці тощо.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Артемьева Е. Ю. Основы психологии субъективной семантики / Артемьева Е. Ю. ; под ред. И. Б. Ханиной. – М. : Наука; Смысл. –1999. – 350 с. – Бібліогр. : с. 314–349.
2. Асмолов А. Г. Психология личности / Асмолов А. Г. – М. : Изд-во МГУ, 1990. – 336 с.
3. Балева М. В. Полимодальное Я: этнический и кросскультурный аспекты (на материале удмуртских и русских студентов) : автореф. дис. на соискание учёной степени канд. психол. наук : спец. 19.00.01 «Общая психология, психология личности, история психологии» / М. В. Балева. – Пермь, 2004. – 22 с.
4. Белявский И. Г. Проблемы исторической психологии / Белявский И. Г., Шкуратов Б. А. – Ростов-на-Дону : Изд-во РГУ, 1982. – 224 с.
5. Белявский И. Г. Общественно-историческая детерминация формирования и развития личности / И. Г. Белявский, Н. Ф. Будиянский // Психологическая наука: проблемы и перспективы: докл. Всесоюз. конф., посвященной 90-летию Г. С. Костюка. – К., 1992. – Т. 1. – С. 38–45.
6. Березін А. М. Психологічні чинники генезису національної самосвідомості особистості: дис. ... кандидата психол. наук: 19.00.07 / Березін Андрій Миколайович. – К., 2002. – 208 с. – Бібліогр. : с. 186–204.
7. Боднар М. Б. Вплив етнопсихологічних життєвих орієнтацій на самоактуалізацію студентської молоді: дис. ... кандидата психол. наук : 19.00.05 / Боднар Марія Богданівна. – К., 2004. – 216 с. – Бібліогр. : с. 151–167.
8. Вундт В. Психология народов / Вільгельм Вундт – М. : ЭКСМО-Пресс; СПб. : Terra Fantastica, 2002. – 864 с.
9. Гачев Г. Д. Европейские образы пространства и времени / Г. Д. Гачев // Культура, человек и картина мира. – М. : Наука, 1987. – С. 198–227.
10. Гачев Г. Д. Жизнь художественного сознания. Очерк по истории образа / Гачев Г. Д. – М. : Искусство, 1972. – 200 с.
11. Гачев Г. Д. Национальные образы мира. Общие вопросы. Русский, болгарский, киргизский, грузинский, армянский / Гачев Г. Д. – М : Советский писатель, 1988. – 446 с.
12. Горлова В. М. Українська національна ідентичність : компаративний [cenzored]із національних дискурсів: дис. … кандидата філос. наук : 09.00.12 / Горлова Віра Миколаївна. – Х., 2005. – 220 с. – Бібліогр. : с. 174–187.
13. Горлова В. М. Українська національна ідентичність : компаративний [cenzored]із національних дискурсів: дис. … кандидата філос. наук : 09.00.12 / Горлова Віра Миколаївна. – Х., 2005. – 220 с. – Бібліогр. : с. 174–187.
14. Дробижева Л. М. Национальное самосознание: база формирования и социально-культурные стимулы развития / Л. М. Дробижева // Сов. этнография. – 1989. – № 5. – с. 3–17.
15. Євтушенко І. В. Роль архетипної символіки у вираженні інтимних почуттів суб'єкта до близьких йому людей (на основі дослідження міфів, казок та психомалюнків): дис... кандидата психол. наук : 19.00.07 / Євтушенко Ірина Володимирівна. – Черкаси, 2004. – 371 с. – Бібліогр.: 197–223.
16. Зинченко В. П. Миры сознания и структуры сознания / В. П. Зинченко // Вопросы психологии. – 1991. – №2. – С. 15–37.
17. Кайгер В. И. Стрессовое состояние этнического сознания – ведущий фактор социально-психологической дезадаптации / В. І. Кайгер // Наука і освіта: науково-практичний журнал Південного центру АПН України. – 2004. – № 3. – С. 77–81.
18. Квас О. В. Вплив етнічних стереотипів на процес міжособистісного оцінювання: дис. … кандидата психол. наук : 19.00.05 / Квас Олена Валеріївна. – К., 2002. – 203 с. – Бібліогр. : с. 162–178.
19. Кирилюк А. С. Категории предельных оснований и проблемы реконструкции первичных структур сознания / А. С. Кирилюк // Рациональность и семиотика дискурса. – К. : Наукова думка, 1994. – 251 с.
20. Коростелина К. В. Структура и динамика системы социальной идентичности: дис. ... доктора психол. наук : 19.00.05 / Коростелина Карина Валентиновна. – Симферополь, 2003. – 489 с. – Библиогр. : с. 416–446.
21. Кутняк І. М. Феномен свідомості в інтеракціях «життєвого світу» людини : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук : спец. 09.00.03 «Соціальна філософія та філософія історії» / І. М. Кутняк. – Львів, 2005. – 21 с.
22. Кучеровская Н. А. Психосемантическая структура профессионального сознания практикующего психолога: дис. ... кандидата психол. наук : 19.00.01 / Кучеровская Наталья Александровна. – К., 2007. – 203 с. – Библиогр. : с. 167–192.
23. Леонтьев А. А. Деятельный ум (Деятельность, Знак, Личность) / Леонтьев А. А. – М. : Смысл, 2001. – 392 с.
24. Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность / Леонтьев А. Н. – М. : Политиздат, 1975. – 262 с.
25. Леонтьев А. Н. Избранные психологические про¬изведения : в 2 т. / А. Н. Леонтьев ; под ред. В. В. Давидова, В. П. Зинченко, А. А. Леонтьева, А. В. Петровського. – М : Педагогика, 1983. – Т. 2. – 317 с.
26. Леонтьев А. Н. К психологии образа / А. Н. Леонтьев // Вестник МГУ. – Сер. 14. Психология. – 1986. – № 3. – С. 72–76.
27. Леонтьев А. Н. Проблемы развития психики / А. Н. Леонтьев. – [3-е изд.]. – М. : АПН РСФСР, 1959. – 495 с.
28. Леонтьев Д. А. Психология смысла : природа, строение и динамика смысловой реальности / Леонтьев Д. А. – М. : Смысл, 1999. – 487 с. – Бібліогр. : с. 445–483.
29. Лозова О. М. Психосемантика етнічної свідомості / Лозова О. М. – К. : Освіта України, 2007. – 402 с. : іл., табл. – Бібліогр. : с. 359–381.
30. Лотман Ю. М. Феномен культуры // Семиотика культуры. Учен. зап. Тарт. гос. ун-та. / Ю. М. Лотман. – Тарту, 1978. – Вып. 463. – (Труды по знаковым системам). – Т. Х. – С. 3–17.
31. Лурье С. В. Историческая этнология / Лурье С. В. – М. : Аспект Пресс. – 1997. – 448 с.
32. Маєвська Н. А. Психологічні ознаки культури українців на сучасному етапі розвитку суспільства: дис. ... кандидата психол. наук : 19.00.01 / Маєвська Наталія Анатоліївна. – Х., 2003. – 185 с. – Бібліогр. : с. 145–165.
33. Маленко С. А. Феноменологія архетипу в системі соціокультурного освоєння колективного несвідомого (на матеріалах творчості К. Г. Юнга): дис. ... кандидата філос. наук : 09.00.03 / Маленко Сергій Анатолійович. – К., 1998. – 179 с. – Бібліогр. : с. 167–179.
34. Мединська Ю. Я. Колективне несвідоме як глибинна детермінанта етнічного менталітету: дис. ... кандидата психол. наук : 19.00.01 / Мединська Юлія Ярославівна. – Одеса, 2005. – 181 с. – Бібліогр. : с. 153–172.
35. Михальчук Ю. О. Психолого-педагогічні умови гармонізації етнічної самосвідомості старшокласників : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук : спец. 19.00.07 «Педагогічна та вікова психологія» / Ю. О. Михальчук. – К., 2005. – 21 с.
37. Мухина В. С. Проблемы генезиса личности / Мухина В. С. – М. : МГПИ, 1985. – 106 с.
38. Петренко В. Ф. Основы психосемантики / Петренко В. Ф. – 2-е изд., доп. – СПб. : Питер, 2005. – 480 с. : ил. – Бібліогр. : с. 459–480.
39. Пірен М. І. Основи етнопсихології / Пірен М. І. – К. : Наука, 1996. – 360 с.
40. Польшина О. Г. Психосемантичні особливості сприймання студентами народної орнаментальної символіки: дис. ... кандидата психол. наук : 19.00.01 / Польшина Ольга Григорівна. – К., 2005. – 209 с. – Бібліогр. : с. 146–159.
41. Потебня А. А. Из записок по теории словесности // Слово и миф / А. А. Потебня – М. : Правда, 1989. – С. 243–260.
42. Потебня А. А. Мысль и язык. Собрание трудов / Потебня А. А. – М. : Лабиринт, 1999. – 300 с.
43. Пропп В. Я. Морфология сказки / Пропп В. Я. – М. : Наука, 1969. – 168 с.
44. Пропп В. Я. Русский героический эпос / Пропп В. Я. – М. ; Л. : Гослитиздат, 1958. – 603 с.
45. Рыбаков Б. А. Язычество древней Руси / Рыбаков Б. А. – М. : София, 2001. – 744 с.
46. Рыбаков Б. А. Язычество древних славян / Рыбаков Б. А. – М. : София, 2002. – 592 с.
47. Савельева М. Ю. Введение в метатеорию сознания / Савельева М. Ю. – К. : Видавець ПАРАПАН, 2002. – 334 с.
48. Соколовская Ж. П. «Картина мира» в значениях слов. Семантические фантазии или катехизис семантики / Соколовская Ж. П. – Симферополь : Таврия, 1993. – 231 с.
49. Солдатова Г. У. Психология межэтнической напряженности / Солдатова Г. У. – М. : Смысл, 1998. – 389 с.
50. Старовойтова Г. В. Этнические стереотипы поведения / Старовойтова Г. В. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1985. – 199 с.
51. Столин В. В. Личностный смысл: строение и форма существова¬ния в сознании / В. В. Столин, М. Кальвиньо // Вестник МГУ. – Сер. 14. Психология. – 1982. – № 3. – С. 38–47.
52. Столин В. В. Самосознание личности / Столин В. В. – М. : Изд-во МГУ, 1983. – 284 с.
53. Татенко В. А. Психология в субъектном измерении / Татенко В. А. – К. : Просвіта, 1996. – 404 с. – Библиогр. : с. 378–401.
54. Тезисы к семиотическому изучению культур : Тартуская библиотека семіотики / [В. В. Иванов, Ю. М. Лотман, А. М. Пятигорский и др.]. – Тарту : Тартуский гос. ун-т, 1998. – 88 с.
55. Топоров В. Н. Миф. Ритуал. Символ. Образ. Исследования в области мифопоэтического / Топоров В. Н. – М. : Прогресс-Культура, 1995. – 624 с.
56. Улыбина Е. В. Психосемантика обыденного сознания / Улыбина Е. В. – М. : Смысл. – 2001. – 263 с. – Бібліогр. : с. 244–263.
57. Хотинец В. Ю. Этническое самосознание / Хотинец В. Ю – СПб. : Алетейя, 2000. – 311 с.
58. Шевченко О. В. Національна ідентифікація у становленні Я-образу особистості: дис. ... кандидата психол. наук : 19.00.07 / Шевченко Олена Василівна. – К., 2005. – 213 с. – Бібліогр. : с. 181–201.
59. Шлемкевич М. Загублена українська душа / Шлемкевич М. – К. : Фенікс, 1992. – 158 с.
60. Шмелёв А. Г. Введение в экспериментальную психосемантику: теоретико-методологические основания и психодиагностические возможности / Шмелёв А. Г. – М. : Изд-во МГУ, 1983. – 158 с.
61. Шпет Г. Г. Введение в этническую психологию / Шпет Г. Г. – СПб. : П. Є. Т., Алетейя, 1996. – 154 с.
62. Штейнталь Х. Мысли о народной психологии / Х. Штейнталь, М. Лацарус // Филологические записки. – Воронеж, 1864. – Вып. 1. – С. 90–105.
63. Щедровицкий Г. П. Избранные труды / Щедровицкий Г. П. – М. : Школа культурной политики, 1995. – 800 с.
64. Яремчук О. В. Міфологічний компонент ментальності особистості (культурно-історичний підхід): дис. ... кандидата психол. наук : 19.00.01 / Яремчук Оксана Василівна. – Одеса, 2004. – 270 с. – Бібліогр. : с. 236–265.
65. Bonvillian N. Language Culture and Communikation: the Meaning of Messages / N. Bonvillian – New York, 1997. – 374 p.
