Сергій ПРОЛEЄВ, Президент Українського філософського фонду, д.ф.н.:
Політика покликана бути не лише здійсненням керування та урядування життям суспільства, що так полюбляють нинішні українські можновладці. Понад те: урядування складає лише підпорядкований, вторинний момент політики. Перш за все політична система забезпечує узгодження розмаїтих соціальних інтересів та солідарність суспільства (суспільний мир), а також режим чутливості до того, що відбувається. Політики мають знати і розуміти стан суспільства на порядок вище за пересічного громадянина.
Якщо політична система не веде перманентну реконструкцію суспільного життя на основі продуктивної рефлексії щодо його складників і тенденцій, вона мало чого варта.
Політичний дискурс в Україні радше нагадує практику магічних заклять, ніж є раціональною [cenzored]ітикою дійсності.
Адже світ сучасної України ще залишається у веберівському сенсі «зачаклованим». Він лише переживає процес раціонального, модерного за походженням, розчакловування.
Політичний дискурс не повинен брати на себе більше того, що за природою своєї сутності може.
Він лише вибудовує вірогідні моделі, він є системою теоретичних застережень та проекцій для політичних гравців. Не йдеться про те, щоб він став чимось іншим. Інше – справа політичних ідеологій, релігії, мистецтва тощо.
Не ставати більшим від себе, а ефективно виконувати власні функції – це справа політичного дискурсу.
